Поезія М.М.Петренко,нашого земляка широко відома за межами України, особливо популярними стали пісні на його слова: “Дивлюсь я на небо...”, “Взяв би я бандуру...”, «Ходить хвиля по Осколу”.Літературні критики відмічала, що М. Петренко збагатив нашу поезію жанром вірша-роздуму, вірша-медитації. Він добре знав творчість сучасних йому українських та російських поетів, активно збирав усну народну творчість. Відомо також, що Петренко був ініціатором популярних тоді українських музично-пісенних вечорів.У характерному для романтизму настрої поет розкриває збентеженість душі ліричного героя. Поезії Петренка пройняті пронизливою тугою, гострим відчуттям самотності, розчарування і, разом з тим, палкою любов’ю до життя, пориванням до світлого, високого.

Прославився Михайло Петренко перш за все піснею “Дивлюсь я на небо…”, яка виникла на основі його вірша “Недоля” (1840). Покладена на музику Людмилою Александровою пісня швидко стала популярною в усіх кінцях України,багато разів публікувалася у різноманітних антологіях, збірниках, хрестоматіях, пісенниках. Цю пісню люблять співати українці, які мешкають в Австралії, Канаді, США… Пісня збагачує наші душі, українську культуру, вона обезсмертила і її автора – уродженця Слов’янська Михайла Петренка.

Літературні критики відносять цей вірш до такого різновиду, як вірш-медитація. Звернувшись до тексту, ми впевнюємося в тому, що у творі автор справді передає глибокі філософські роздуми про важливі проблеми життя: людина і природа, життя і смерть...

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю?

Чому мені, Боже, ти криллів не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!..

І сьогодні серед нашого народу живуть ліричні, задушевні вірші поета-земляка, частина з яких стали піснями народними, а значить – вічними!

4 лютого бібліотекар Іваник Г.В. провела для учнів 2-3х класів інформаційний блок до Всесвітнього дня водно-болотних угідь. Діти ознайомилися з різноманітністю водних ресурсів України, різновидами тваринного та рослинного світу, які мешкають на цих територіях. Під час уроку діти висловлювали свої думки щодо збереження, очищення та збагачення нашої флори та фауни, намалювали мешканців водно-болотних угідь.