Свято 4 грудня. 
Введення у храм Пресвятої Богородиці

4 грудня православна церква відзначає свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - одне з двунадесятих православних свят.

Історія свята Введення в храм Пресвятої Богородиці

Введення в Храм Пресвятої Богородицівідбулося, по збереженим Переданням розповідями, наступним чином. Батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, молячись про дозвіл неплодства, дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його на служіння Богу.

Згідно Переданню Церкви, маючи три роки від народження Діва Марія була приведена батьками - праведними Іоакимом та Ганною в Єрусалимський храм, щоб бути присвяченій на служіння Богові. Коли немовля Марія у супроводі родичів була приведена до Господнього храму, зустрів її первосвященик за радами Святого Духа і на подив усіх присутніх, ввів її у Святая святих - головне місце храму, в яке не те що немовля жіночої статі, але і сам первосвященик міг увійти тільки один раз на рік.

Праведні Іоаким і Анна, вручивши Дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Преблагословенна Марія залишилася в приміщенні для дів, що знаходився при храмі. Навколо храму, за свідченням Священного Писання (Вих. 38; 1 Цар. 1, 28; Лк. 2, 37) та історика Йосипа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували присвячені на служіння Богові.

Глибокою таємницею покрита земне життя Пресвятої Богородиці від дитинства вознесіння на небо. Потаємне була і її життя в Єрусалимському храмі.

Але в церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога. На спомин Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм Свята Церква з давніх часів встановила урочисте святкування. Вказівки на вчинення свята в перші століття християнства знаходяться в переказах палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

У апостольському посланні, яка читається на богослужінні свята Введення Пресвятої Богородиці, розповідається про пристрій старозавітній богослужбової скинії, за зразком якої і був згодом створено Єрусалимський храм. Храм - це як би невелика модель світу і водночас людини, мікрокосм.У даному випадку, використовуючи в день Введення Діви Марії в храм апостольське читання про пристрої скинії, Церква вказує на храм як прообраз Богоматері. Скинія складалася з зовнішнього приміщення, яке називалося «святе», а всередині нього був інший, менше приміщення, яке називалося «Святая святих». Під зовнішнє приміщення регулярно входили священики для здійснення богослужінь, а у Святая святих тільки один раз на рік входив первосвященик з жертовною кров'ю для очищення гріхів народу. Також у Святая святих відбувалися богоявлення. Оскільки Діві Марії належало Самою стати вмістилищем Бога, Первосвященик і ввів Її у Святая святих. Апостол Павло у своєму посланні перераховує священні предмети, які знаходилися у Святая святих. У свою чергу Церква в богослужінні образ кожного з цих предметів вживає відносно Богоматері. Це кадильниця, в якій вогонь і фіміам - образ Божества. Це Ковчег Заповіту, в якому знаходилася манна небесна, що символізує Христа, Процвітший жезл Ааронова, що символізує народження від Діви не знала чоловіка і скрижалі Завіту - образ втіленого Слова.

Річний богослужбовий цикл - це образ всесвітньої історії, і той день у який первосвященик входив у Святая святих з жертовною кров'ю тварин був прообразом пришестя у світ Сина Божого - справжнього архієрея, який приніс себе в жертву на відпущення гріхів.

Про введення Пресвятої Діви у храм після досягнення нею трирічного віку згадують, зокрема, антіохійський єпископ Еводію (I ст.), Блаженний Ієронім (IV ст.), Святий Григорій Ніський (IV ст.), Герман і Тарасій, патріархи Константинопольські (VII в.). Час встановлення свята на честь цієї події з достовірною точністю невідомо. На Сході свято отримало повсюдне поширення вже в ХІІІ ст. У IX столітті Георгій, митрополит Нікомідійскій, склав канон свята («Відкрию уста моя») і ряд стихир, а в Х столітті Василь Пагаріот, архієпископ Кесарійський, склав другий канон свята («Пісня переможну»). Ці стихири і канони співаються Церквою і в даний час.

День Введення в храм Пресвятої Діви Марії - це день явлення світові обраної Богом, найчистішої з усіх жили на землі, яка не мала й тіні гріховного помислу.