Виховання любов'ю

1. Приймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є. 

2. Можна виражати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом. 

3. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, хоч якими б небажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з'явилися, отже, для цього є підстави. 

4. Незадоволення діями дитини не має бути систематичними, інакше воно переросте у неприйняття з її боку. 

5. Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.

6. Давайте змогу дитині відчувати негативні наслідки її дій або бездіяльності. Лише тоді вона буде дорослішати і ставати "свідомою".

7. Карайте дитину залишаючи її без хорошого, аніж роблячі їй погано. 

8. Пам'ятайте, що дитина постійно шукає і навіть бореться за позитивне ставлення до себе. Адже позитивне ставлення до дитини - це основа її психологічного виживання. 

Мовний кодекс

1. Не підвищуйте голосу в розмові з донькою або сином.

2. Якомога частіше вживайте "формули ввічливості": будь ласка, перепрошую, вибач, дякую. Виявляйте доброзичливість і прихильність.

3. Читайте і співайте разом з дитиною; учіть разом вірші, пісні, загадки, скоромовки.

4. Поєднуйте слово й гру, слово й малюнок.

5. Не допускайте у вашій оселі лайливих слів; привчайте дитину д омовного етикету за столом, у транспорті, магазині, на вулиці.

6. Виправляйте мовні огріхи власні, а також ваших рідних, друзів, колег. Пояснюйте дитині значення незрозумілих слів; учіть правильно будувати речення.

7. Ведіть словничок, записуйте перлини мовної творчості вашої дитини.

8. Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідь.

Батькам школяра

1. На прикладах, узятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов'язку перед суспільством і сім'єю. 

2. Відвідуйте збори і заняття для батьків.

3. Облаштуйте для школяра постійне робоче місце. 

4. Привчайте учня до охайності, бережного ставлення до шкільного майна і навчальних посібників. 

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі. Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не мають бути муштрою, моралізуванням. 

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або в школі. 

7. Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями - природна потреба малюка. 

8. Організовуйте дозвілля дитини.

9. Систематично привчайте дитину до праці.

10. Пам'ятайте, що лише разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель - ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте в розмові з ним. Не робіть цього в присутності дітей. 

Пам'ятка батькам першокласників

1. Підтримуйте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах допоможуть першокласнику підтвердити значущість його нового становища і діяльності.

2. Обговорюйте з дитиною ті правила і норми, які трапилися їй у школі. Пояснюйте їхню необхідність і доцільність.

3. Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у неї може щось не відразу виходити - це природньо. Дитина має право на помилку. 

4. Складіть разом із першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням. 

5. Підтримайте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала й емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре виконав завдання!") здатні значно підвищити інтелектуальні досягнення людини.

6. З відвідуванням школи в житті вашої дитини з'явиться людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

7. Навчання - це нелегка й відповідальна праця. Відвідування школи суттєво змінює життя дитини, але воно не має позбавляти її різноманітності, радості, гри. У першокласника має залишатися достатньо часу для відпочинку.

Поради батькам учнів молодших класів

1. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

2. Допоможіть дитині налагодити процес виконання домашнього завдання. Сюди належить і організація робочого місця, уточнення розпорядку дня, визначення послідовності приготування уроків.

3. Приступати до домашнього завдання краще через годину-дві після повернення зі школи.

4. У жодному випадку не давайте дитині додаткових домашніх завдань.

5. Не переробляйте класну роботу, можна лише виправити помилки.

6. Якщо дитина не зрозуміла завдання, яке пояснювали в школі, повторіть пояснення вдома.

7. У жодному випадку не виконуйте домашнє завдання за дитину. Якщо ви знайшли помилки, весело скажіть, що роботу вона зробила добре, лише допустилася двох помилок. Нехай знайде їх самостійно.

8. Поступово ступінь контролю має знижуватися. Коли дитина навчиться все робити самостійно, вам вона показуватиме лише результат.

 Корисні поради батькам

1. Будьте для дітей прикладом у всьому.

2. Облаштуйте для своїх дітей куточок для занять. Коли учень готує уроки, не відволікайте його на сторонні справи. 

3. Навчайте дітей до всього ставитися бережно. 

4. Частіше бувайте в школі, радьтеся з педагогами, психологом щодо виховання дітей, допомагайте краще навчити ваших дітей.

5. Не кажіть нічого поганого про школу, учителів, виховуйте в дітей любов і повагу до школи.

6. Слідкуйте за чистотою та охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей. 

7. Дотримуйтеся режиму дня, слідкуйте, щоб дитина не перевтомлювалася.

8. Виховуйте в дітей уміння поводитися скромно і пристойно вдома, так і на вулиці, у школі, у громадських місцях.

9. Виховуйте в дітей повагу до старших і молодших. 

10. Не застосовуйте фізичного покарання дітей, спокійно поясніть їм неправильність їхніх вчинків.

11. Сприяйте підвищенню в дітей зацікавленість до книжки, природи, туризму, спорту.

12. Привчайте дітей виконувати посильну фізичну роботу.

13. Знайте, з ким товаришують ваші діти, як вони поводяться.

14. Пам'ятайте, що виховання дітей - головний обов'язок батьків.

Рекомендації батькам

1. Сприяйте роботи своїх дітей і постійно контролюйте її.

2. Облаштуйте постійне місце дитини, де б зручно було б виконувати домашнє завдання, читати книжки, газети. Світло має падати на книжку або зошит із лівого боку.

3. Стежте, щоб дитина вчасно приходила в школу та своєчасно поверталася. Контролюйте, чи не було пропусків уроків, запізнень без поважних причин.

4. Вимагайте, щоб дитина починала виконувати уроки в передбачений режимом час. Після кожних 50 хвилин занять - 10 хвилин відпочинку.

5. Не відривайте дитину під час виконання домашнього завдання.

6. Перевіряйте виконані письмові роботи, нехай дитина розповість вивчене своїми словами, відповість на запитання.

7. Майже щодня переглядайте щоденник дитини.

8. Виховуйте любов до навчання та школи, повагу до  вчителя, старших.

9. Не критикуйте в присутності дітей учителя, школу; про помічені недоліки в роботі вчителя, школи кажіть самому вчителеві, директорові школи.

10. Частіше розмовляйте з дитиною про те, що було в школі цікавого, що заважає їй краще вчитися дайте поради, поділіться досягненнями у своїй роботі. 

11. Один-два рази на місяць відвідуйте школу, розмовляйте з учнями, класними керівниками. 

12. Обов'язково відвідуйте всі батьківські збори. 

13. Не доручайте дітям купувати цигарки та спиртні напої.

14. Привчайте дитину слухати музику, читати художню літературу, сприяйте підвищенню зацікавлення до образотворчого мистецтва, фізкультури. 

15. Передплачуйте дітям газети, журнали.

До уваги батьків

1. Виховуйте все: люди, речі, явища, але передусім батьки й педагоги. Учити жити - це означає передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, учитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичні погляди батьків. Могутньою виховною силою для дітей сім'я стає лише тоді, коли батьки бачать високу мету свого життя, живуть заради високих цілей, що збільшують їх в очах дитини. 

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя-батька, матері - у вмінні дати дитині щастя дитинства - це спокійне домашнє вогнище.  

 5. Сім'я - це первинний колектив українського суспільства. Чи усвідомлює дитина, що блага її життя - наслідок складної праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут є значна небезпека - використати егоїстичну людину, яка вважає, що головне - її особисті потреби, а все інше - другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людейі що найглибша людська радість - жити ради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Народження людини - важлива подія, щаслива й складна праця, яка називається вихованням. 

Як навчити дитину слухати з першого разу

1. Станьте прикладом уважного слухача. Покажіть дитині, як ви вмієте слухати чоловіка, друзів і, особисто, її саму. Більше слухайте, менше говоріть.

2. Говоріть із повагою. Діти майже завжди "відключають" власну увагу, якщо ви говорите з нею підвищеним тоном, критикуючи, звинувачуючи, скаржачись, або наказуючи.

3. Спочатку приверніть увагу, а потім говоріть. Зловіть увагу вашого малюка, переконайтеся, що він дивиться на вас, перш ніж говорити. Можна попросити: "Будь ласка, поглянь на мене і послухай, що я скажу".

4. Заздалегідь попередьте про розмову. Спробуйте встановити часові межі: "Мені потрібно поговорити з тобою через хвилину. Будь ласка, будь готовий".

5. Знизьте голос. Замість того, щоб кричати - почніть говорити спокійніше. Звичайно, така поведінка застає дітей зненацька, і вони виявляють цікавість до подальшої розмови. 

6. Говоріть коротко, ласкаво і конкретно. Замість: "Негайно розпочни прибирання", чіткіше сформулюйте своє прохання - "Будь ласка, прибери ліжко до того, коли підеш гуляти". Діти зазвичай уважніші, якщо знають, що їм не доводиться вислуховувати цілу лекцію. 

Чотири заповіді мудрого вихователя

Дитину потрібно не просто любити (цього мало!). Її потрібно поважати і бачити в ній особистість! Не забувайте також про те, що виховання - процес "довготривалий", а отже, і миттєвих результатів чекати не доводиться. Якщо малюк через певні причини не виправдує ваших очікувань, не гарячкуйте. Спокійно подумайте про те, що ви можете зробити для того, щоб ситуація з часом змінилася.

1. Не намагайтеся зробити з дитини самого себе. 

Так не буває, щоб людина однаково добре все знала та вміла. Навіть дорослі й мудріші на це не здатні. Ніколи не кажіть фраз: "Ось Маша в чотири роки вже читає, а ти?!", або ""Я у твої роки на турніку 20 разів віджимався, а ти й одного разу не відіжмешся". Знайдеться хоч одна справа, з якою він справляється краще за інших. Похваліть його за те, що він знає і вміє, і ніколи не сваріть за те, що вміють інші!

2. Ніколи не порівнюйте дитину в голос з іншими дітьми. 

Сприймайте розповідь про успіхи чужих дітей як просто інформацію. Якщо розмова про те, що "Мишко з другого під'їзду чудово грає на скрипці", відбувається в присутності вашої дитини, а вам у відповідь вихвалятися нічим - краще все ж таки що-небудь скажіть. 

3. Перестаньте шантажувати. 

Назавжди вилучіть зі свого словника такі фрази: "От я старалася, а ти..", "Я тут лежу, хворію, а ти..", "Я тебе ростила, а ти.." тощо. 

4. Уникайте свідків.

Якщо дійсно виникає ситуація, що змушує вас червоніти (малюк нагрубив людині літнього віку, влаштував істерику в магазині), потрібно твердо і рішуче відвести його з місця події. Відчуття власної гордості властиве не лише дорослим - тому важливо, щоб розмова відбулася без свідків. Після цього спокійно поясніть, чому так робити не можна - це необхідно. Ось тут, до речі, викликати сором цілком доречно. Головне - не забувати, що у всьому має бути межа.

Дитячі заповіді для мами, тата, бабусі та дідуся.

1. Дорогі дорослі, пам'ятайте, що ви самі "запросили" мене у свою родину. Навчіть мене мистецтва бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Поясніть мені, що, коли й чому кожен із нас у ньому потрібен робити. 

3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яч. 

4. Мої почуття ще незрілі - прошу ,будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день. 

5. Щоб розвиватися, мені потрібна ваша увага і підтримка. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але лише мої вчинки. 

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я вчився на них. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті. Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання.

7. Я вчуся у всьому: інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття та вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми повинні допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

8. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на ручки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.    

Поради батькам гіперактивних дітей

1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтесь "позитивної моделі". Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслуговує, наголошуйте на її успіхах Це допоможе дитині відчувати більше впевненості у власних силах. 

2. Уникайте постійних слів "ні" і "неможна".

3. Говоріть м'яко, стримано, спокійно.

4. Давайте дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити. 

5. Для зміцнення усних інструкцій, використовуйте зорову стимуляцію. Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають зосередження уваги (читання, робота з конструктором). 

6. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну щодня мають відповідати цьому розпорядку. 

7. Уникайте по можливості скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках надмірно впливає на дитину. 

8. Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.

9. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю.

Поради батькам

1. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуючи вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час- це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили - провини дитини в цьому немає. 

3. Дитина обов'язково повинна вдома поснідати: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Коли дитина йде в школу, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: "Дивися, поводься добре!", "Щоб не було поганих балів" тощо. У дитини попереду складана праця.

5. Забудьте фразу: "Що ти сьогодні отримав?". Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитися ( згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена й хоче з вами чимось поділитися, не відмовяйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна відразу виконувати домашнє завдання, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся", "ти все вмієш", ""давай поміркуємо разом", "згадай, як пояснював вчитель" тощо допоможіть їй.

11. Під час спілкування  дитиною не вживайте фразу: " Якщо ти будеш добре вчитися, то .."

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте між собою, без неї. Якщо щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати література для батьків, там ви знайдете багато корисного.  

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої та суспільної праці, чітко визначте коло їхніх обов'язків. 

16. Учіть дитину:

- цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

 - правильно оцінювати свою поведінку і поведінку інших;

- порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте: 

- витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

- чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй доброго ранку і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи. запитайте. "Що сьогодні було цікавого?".

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: "А все-таки, як добре вдома!".

23. Ваша дитина отримала оцінки за семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині "Ти гарний, але не кращий за інших".

25. Скажіть дитині: "Не будь чепуруном - у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою - у класі таких не люблять. Будь просто акуратним".

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить із будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: "Не квапся, будь обережний".

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Принципи виховання дисципліни в дитині

1. Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й навчитися з ними поводитися.

2. Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні стримуватися батьками як симптом глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритися, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтися не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти зазвичай, обирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.

5. Караючи дитину, переконуйтеся в тому, що вона розуміє, за що її карають, і звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки й застосувати їх.

Виконуємо домашнє завдання 

Пам'ятка для батьків

1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

2. За записами в щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконати певне завдання.

4. Готує необхідні підручники та приладдя: ручку, олівець, тощо.

5. Знаходить завдання в підручнику: текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

8. Виконує роботу.

9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було робити: чи він чогось не забув. 

10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки- виправляє.

11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.

Десять золотих правил батьків

(поради американського психолога доктора Віктора Кпайна) 

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час вибору друзів, у сім'ї. Значна самооцінка додає сміливості, упевненості, уміння ризикувати. Діти повинні усвідомлювати, що успіх і майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до навколишніх, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, достатній запас слів, уміння підтримувати розмову. 

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала телеманом.

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, із часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за погані вчинки. Прикладом може слугувати поведінка батьків.

6. Навчайте дитину шанувати сім'ю.

Теплі взаємини, любов і повага до сім'ї, виховують краще, ніж будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку людини. Тому уважно стежте з ким дружать ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, яку вона відвідує.

8. Будьте вимогливими.

Діти з почуттям власної гідності, високою самооцінкою, умінням робити щось краще за інших виховуються в сім'ях із високими вимогами, та не будьте занадто жорстокими.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий шлях дитини на успіх. Не слід сильно опікати своїх синів та дочок, нехай вони знають, що шлях до успіху є нелегким і тернистим.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть робити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають до робити щось для інших. Якнайбільше слідкуйте за дітьми.  

Поради батькам підлітків

1. Даруйте дитині любов.

Без заповнення потреби в любові жодні педагогічні методики й психологічні хитрощі не працюватимуть. Дитина в підлітковому віці не менше потребує любові, ніж дитина або дошкільник. Виявляйте любов до дитини щодня, і нехай це буде не тільки турбота про її благополучча. 

2. Допоможіть задовольнити потребу у визнанні

Для дитини в перехідному віці дуже важливе визнання його здібностей і досягнень батьками, оточенням, а також однолітками. Завдання батьків - контролювати й спрямовувати цей процес. Допоможіть дитині, спрямуйте її енергію й пошуки визнання в правильне русло, щоб вона не робила цього самостійно. 

3. Навчайте підлітка відповідальності на особистому прикладі 

Ніщо так не працює в процесі виховання, як особистий приклад батьків. Підлітки особливо відчутно та болісно сприймають різницю між словами й учинками батьків, тому потрібно максимально синхронізувати свої слова з діями. Завдання батьків полягає в тому, щоб на практиці продемонструвати дитині зв'язок між сьогоднішніми діями та результатами в майбутньому. Покажіть своїй дитині, що ви теж припускаєтесь помилок і відповідаєте за їх наслідки. Важливо, щоб дитина розуміла цей зв'язок, а для цього саме і потрібний особистий приклад. Не бійтеся втратити свій авторитет в очах підлітка, навпаки, завдяки таким діям дитина ще більше вас поважатиме і ваші взаємини будуть більш близькими.

4. Принадлежність до соціальної групи.

У підлітковому віці дитині як ніколи важливо відчувати принадлежність до соціальної групи. Насамперед дитина в цьому віці має почуватись частиною родини. Але, крім цього, підлітки потребують того, щоб відчувати принадлежність і до групи однолітків.Запропонуйте дитині які-небудь колективні заняття, що її зацікавлять і де вона зможе відчувати принадлежність до групи однолітків.