Зазвичай дорослі - вчителі та батьки - дуже уважні до того, чим зайняті діти, і не відразу відгукаються на їхні потреби. І лише коли між дітьми виникає гучний конфлікт, поспішають "розбиратися". Дуже часто вони роблять це настільки невміло, що замість того, щоб вирішити ситуативну дитячу суперечку, навпаки - поглиблюють її. Дитячі конфлікти мають цілу низку особливостей, на які варто зважати педагогам, щоб правильно відреагувати на них.

Як вирішити дитячий конфлікт: поради батькам 

Не намагайтеся розв'язати конфлікт у стадії його загострення. Не з'ясовуйте обставини виникнення та розвитку конфлікту в його учасників, а шукайте свідків події.

Спробуйте спочатку оцінити рівень гостроти й серйозності конфлікту. Є діти, які найменшу суперечку здатні описати мало не як побиття, тоді як інша дитина прийде додому із синцем і скаже, що просто впала на уроці фізкультури. Діти різні; на суперечки реагують по-різному.

Запросіть до арбітражу авторитетного дорослого. Запитуйте дітей лише у присутності учителя.

Не будьте одноосібним суддею, який оголошує вирок і, тим паче, приводить його в дію. Дочекайтеся батьків усіх дітей, що стали учасниками конфлікту. 

Не обговорюйте у присутності дітей поведінку вчителя у конфлікті: по-перше, несправедливість вони і самі здатні розрізнити, а по-друге, як потім цьому педагогу виховувати вашу дитину, якщо ви власним судженнями зруйнували його авторитет?

Утримуйтеся від того, проти чого, власне, самі виступаєте (крики, образи, звинувачення, застосування фізичної сили і т. ін.).

Не сповідайте подвійних стандартів, коли ваші коментарі щодо конфлікту "на людях" і вдома, кардинально різняться.

Не знаєте як вчинити, тоді робіть все за нормами закону.

Будьте прикладом для дітей в тому, як ви гідно виходите зі складних життєвих ситуацій.

Не втягуйте в конфлікт велику кількість дітей, не тисніть на них фразами на зразок: "Правда, моя дитина такого не казала та не робила, бо вона хороша?", "Ти брешеш. Мій син - добра дитина!".