Українські діти, на жаль, зростають в умовах війни, в часи фінансово-економічної кризи та соціальних реформ. Усі ці події прямо чи опосередковано впливають на них і несуть із собою певні психологічні загрози. Оскільки батьки сучасного покоління не завжди мають вільний час приділити увагу своєму чаду, розпізнати стрес і страх у дитини можуть учителі в школі. Адже завдання дорослих - вчасно виявити страхи дітей та створити максимально безпечний простір для їх нормального розвитку.

1. Діти не мають достатнього життєвого досвіду, щоб об'єктивно оцінити загрозу війни. 

2.  Саме батьки є найнадійнішим захистом для дитини від усіх загроз зовнішнього світу. Тому найбільш вразливими почуваються діти, чиї батьки з різних причин довго відсутні вдома. Страшно за маму та за тата і за себе, бо немає до кого прихилитися і сховатися від небезпеки. 

3. Реакції дітей від почутих і побачених "страхіть" проявляються не відразу і часто в ситуаціях, не пов'язаних із першопричиною. В цьому випадку дивну поведінку дитини не можуть пояснити ні батьки, ні вона сама.

Негативні наслідки у дітей, що пережили психологічний стрес: зниження апетиту, або навпаки- з'являтимуться приступи ненаситності, можуть виникати проблеми зі сном, дитина почне накриватися ковдрою з головою, вимагатиме від батьків не зачиняти двері в кімнату, не вимикати світло, проситиме дорослих спати з нею в одному ліжку, хвилюються за своїх батьків: часто телефонують, плачуть, намагаються весь час тримати їх за руку ,частіше обіймають і цілують. Підвищена тривожність може проявлятися дитячими капризами, упертістю, тривожністю. 

Тривога та стрес можуть вводити дитину в стан психоемоційного ступору. Це виглядає наче вона вас не чує і не бачить, не реагує на зауваження. Так виглядає захисна психологічна реакція, яку іноді називають "лялечкою". А буває і навпаки - дитина на все відгукується надмірно емоційно, здригається від голосних звуків, насторожено прислухається прислухається до змісту дорослих розмов, тобто живе в постійному очікуванні загрози. 

8 порад для батьків "як захистити дітей від стресу" 

1.  Бути чутливими до настроїв дітей та їхньої поведінки.

2. Дарувати дітям більше позитивних емоцій: частіше перебувати з ними на свіжому повітрі, разом проводити вільний час, спілкуватися, усміхатися, пестити та обіймати.

3. Дорослим не варто піддаватися панічним настроям, потрібно зберігати внутрішній спокій, стриманість та демонструвати їх дітям. Контролювати свої висловлюваня та емоційні реакції на отриману інформацію (прояви агресії, зойки, сльози, звинувачення і прокльони тощо).

4. Формувати в дітей навички керування гнівом та агресією. 

5. Заповнити вільний час дитини цікавими та корисними для неї справами. Це відволіче її від негативних думок і матиме ефективний відновлювальний і терапевтичний уплив.

6. Обмежити доступ дітей до негативної інформації з інтернету та телебачення, особливо це стосується сцен насилля, натуралістичних зображень страждань, каліцтва, смерті.

7. Готувати емоційно та раціонально до ситуацій небезпеки (як поводитися з незнайомими предметами, обірваними електродротами, зброєю та хімікатами, як діяти при пожежі чи в момент повітряної загрози тощо).

8. Не бути байдужими до чужої біди самим і навчати милосердю та доброчинності своїх дітей (релігійне виховання, читання духовних книг, волонтерська робота, участь у доброчинних та патріотичних акціях тощо).